Всі про вірність твердять лебедину,
Мені ж хочеться впитись людською,
Щоб з першого погляду,
До останнього подиху,
По життю йти разом з тобою.
Щоб не для нас та зміїна спокуса,
Що ніби кличе в Едемські часи,
Де теорія забороненого плоду:
Бачиш яблучко? - візьми надкуси.
Я кусав і кусав до оскоми.
То було все до тебе й дарма.
То у реченні, були лише коми,
Крапка в повісті моїй, ти сама.
Всі про вірність твердять лебедину.
Знаю, є вірність людська:
Дві душі — два поранені крила,
Що з землі нас несуть в Небеса.
Мені ж хочеться впитись людською,
Щоб з першого погляду,
До останнього подиху,
По життю йти разом з тобою.
Щоб не для нас та зміїна спокуса,
Що ніби кличе в Едемські часи,
Де теорія забороненого плоду:
Бачиш яблучко? - візьми надкуси.
Я кусав і кусав до оскоми.
То було все до тебе й дарма.
То у реченні, були лише коми,
Крапка в повісті моїй, ти сама.
Всі про вірність твердять лебедину.
Знаю, є вірність людська:
Дві душі — два поранені крила,
Що з землі нас несуть в Небеса.
11 серпня 2020 рік.

Немає коментарів:
Дописати коментар