УКРАДЕНА ВЕСНА

 

24 травня, відвідав презентацію книги Марії Дорощук «Украдена весна». Просто неймовірні враження. Дуже талановиті вірші та дуже талановите і водночас щире виконання. Під час презентації, не було жодного вірша який би не проник десь до самої глибини душі. Прочитавши весь збірник, теж не знайшов жодного вірша, який би залишив мене байдужим. Всі вірші Марії, сповнені любов'ю до рідного краю та любов'ю до ближніх. Пронизані смутком за «украденою весною» і водночас вселяють впевненість у перемогу українського народу. Творіть, Маріє Миколаївна, «Украдена весна» обов'язково повернеться і буде її ім'я — ПЕРЕМОГА.

Іграшка.

 

На підлозі зламана іграшка,
Що ти, погравши зламала.
Навіщо так було жорстоко,
Ти ж про неї так мріяла.
 
Іграшки хоч не живі,
Але також, як люди страждають.
І плачуть їх очі плюшеві,
Коли їх зламавши кидають.

Боже, Ти знову слово дав.

 

Боже.
Ти знову слово дав,
Щоб я його вилив на папері.
Я вкотре в руки 
Чистий аркуш взяв.
В поезію, відчиняю двері.
Ти слово дав,
А я у відповідь вірші,
Дарую друзям,
Щоб повідали вони,
Що люди всі Твій храм.
Не можна там смітити.
Там чисто має бути.
Це віршах до них пишу,
І щоб самому не забути.
Хоч я й сам, часом грішу.
Прости мене. Тебе прошу.
Молюся. Каюся. Благаю.

Знаю, був я трішки не правий.

 

Знаю, був я трішки не правий.
І навіщо тепер слова.
Хочу лиш, щоб ти знала,
Ти, в мене, на вік одна.
Якщо схочеш – пробачиш.
Якщо ні, не скажу — прощай.
Я безмежно тебе кохаю.
Ти про це, не забувай...
Чорним круком, розлука прийшла.
Зустріч, ластівка нам принесе.
Як спраглий до джерела.
Так і я, спішу до тебе.
Йшов. Ти на зустріч мені йшла.
- я не сердилася на тебе –
І тихенько мене обняла.
19 травня 2008 рік.

Зведи мене, до запаморочення.

 

Зведи мене,
До запаморочення.
До напівтемряви,
До пів пустоти.
Щоб кожен ранок,
Я на завжди пам'ятав.
Серце співало, щоб
І завжди в ранці,
Лиш тобі одній
Я квіти дарував.
Квіти оранжерей,
Клумб, лісів, полів.
Скільки років
Зі мною ти повінчана.
Йди, до мене.
І пристрасть не жалій.
 
Дмитро Дідківський.
13.08.08.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

ХАЙ ІДЕ ДОЩ.

 

Хай іде дощ.
З ночі та до світання.
Ніч покровитель закоханих.
Дощ покровитель кохання.
     
               1998 рік.

У ВСІ ЧАСИ.

 

Колись були раби — у резервації.
Тепер всі вільні — у самоізоляції.
У ті часи, раби, трудились на плантаціях.
Прийшла свобода — ішачимо у корпораціях.
Все йде по колу:
Ще, моя бабця, розповідала,
Як, на панщині, її бабуся жито жала.
Вона, в колгоспі, буряк сапала, за трудодні.
Нічого ж в нас крім назви не міняється.
Як і колись валяємось на дні.
Щось наша доля з нас постійна насміхається.
Себе ми називаємо панами.
Й постійно ходимо в чужому жупані.
Та ми самі своєї долі ковалі.
Он вже летять по небу журавлі.
Може їх треба, тримати у руці?
І з'явиться світло у кінці.
Лежимо в ямі на самому дні.
Годі лежати, риємо тунелі.
                     2021 рік

ТРОЯНДИ Й ДІВЧАТА.

 

Троянди красиві квіти,
Та стебла їх в колючках.
Спробуй їх не обережно зірвати -
З’являться рани на твоїх руках.

Дівчата ніжні й чарівні,
Та щирим будь з ними завжди,
Бо серце твоє поранять,
Залишиться шрам на завжди.
    
            1998 рік. 

ТИ НЕ КУМИР.

 

Ти не кумир. Я не твій прихильник.
Я прихиляюсь лиш до творчості святих.
Коли засуха, що зробить кадильник?
Люди чекають хмар дощових.

«ТАЛМУД».

 

Все «позичаєте» в народу.
А він все пише у «талмуд».
Все ще спите спокійно?
Дарма. За краденим вже йдуть.

СТОЇТЬ МОГИЛКА У КВІТАХ ВСЯ.

 

На згадку про друга В’ячеслава.
 
Стоїть могилка у квітах вся.
Наче калина в лузі.
Славко, поглянь,
До тебе пройшли друзі.
     
Біль в серці, не зарадити нічим.
Твоя ненька вся в сльозах ридає.
Та смерть в нас така міць.
Вона і юних забирає.