ДУМКИ В ДОЩ

 

Дощ.
Немов сльози.
Покриває обличчя землі.
Осінь.
Хустинкою жовтих листочків
Їх витирає.
Юність.

Мою сивину покриває.
Старість.
Далеко ще, Але вже шкутильгає.
Вітер.
На озері човен гойдає.
Думки.
Мої десь по хмаринках  блукають.
Все безупинно весну шукають.

Вечір.

Настав – свічки запалають.

Й все знову стане затишним.

Ніщо не може засмутити

Серце романтика.