В ЧАСИ КОЛИ ДО ЄВРОПИ

 

В часи коли до Європи вікна прорубали.

Богданко, взяв і відчинив в "расєю" «двєрь».

Вони свій говір нам «подарували»

Від тоді в нас не «зараз», а «тєпєрь».

 

Відтоді старші, меншими ставали.

Жили у віддаленій задній печері.

Були й такі — свого не забували.

Кричали — Протяг. Час закрити двері…

 

А я до крові збив вже свої стопи,

Іду в Париж пити їх вино.

Ліпше через вікно і до Європи.

Ніж через двері вскочить у багно.

А ті що так дуже люблять "рашку".

Ідіть в обійми в їх  «аткріту двєрь».

«Хойда» з ними пити бражку.

Не хочете редьки, їжте «херъ»

Навіки в нас, вже різні шляхи.

Ми вільні люди. Ви раби.