Друзі! В період 20-30 років минулого століття, червона, більшовицька чума, з північних боліт, яка окупувала молоду на той час УНР, в першу чергу знищувала талановиту молодь, яка творила в галузях літератури, мистецтва, музики. Вони усвідомлювали, що знищуючи цвіт нації, вони знищують майбутнє України, та забезпечують собі панування на нашій землі. Ті чорні сторінки історії ми знаємо як «Розстріляне відродження», або «Червоний ренесанс». Червона чума, знищуючи нашу талановиту молодь, не змогла знищити ті зерна, які вони встигли посіяти. І ті зерна проросли – згодом ми мали дисидентський рух шістдесятників, Гельсінську спілку та відновлення Незалежності України у 1991 році.
Через століття, нащадки тих червоних потвор знову намагаються захопити нашу країну. На фронті, ми щодня втрачаємо найкращих синів та доньок, серед яких митці, поети музиканти. 22 лютого, загинув наш побратим Посвітянин, Володя Петренко. Він був талановитим журналістом, поетом, бібліотекарем, музикантом. Хоч він мало показував своїх віршів, його поезія наповнена Екклезіастовою мудрістю і завжди спонукала нас думати і творити щось корисне.
Я не знаю, як історики назвуть творчих людей, які загинули під час цієї новітньої війни. Це неповторна втрата, не тільки для родин загиблих, їх друзів, знайомих, всіх нас. З кожною такою втратою сиротіє сама Ненька Україна, втрачаючи їх, та все надбання, яке вони не встигли зробити для України своєю творчістю. Та ті зерна, що вони встигли посіяти, обов'язково проростуть. І їхні праці будуть надихати майбутні покоління до розбудови нашої неньки України.
Зазвичай коли ми хоронимо наших воїнів ми часто повторюємо «Герої не вмирають»... на жаль… на жаль… їх знищує московська орда...
Володя, Вічна пам'ять та Царство Небесне! Вибач що не вберегли.
Володя, ти назавжди в наших серцях. А ті зерна, які ти встиг посіяти обов'язково проростуть. Вічна пам'ять.
Немає коментарів:
Дописати коментар