СИДЖУ, ЧИТАЮ СТАШУКА.

 

На згадку про Неминучого.
 
Вечір.
Сиджу, читаю Сташука.
У склянці чай, а мозок відповідь шукає:
Чи будуть його вірші вічно жити?
Чи в склянці чай, може забродити?
 
Вже ніч глуха.
Холодний чай.
Я не зробив й ковтка.
Все, ще сиджу, читаю Сташука.
Його вірші, переживуть віка?
 
Вже майже ранок.
Все ще сиджу, читаю Сташука.
В стакані бродить чай,
Радіє душа -
Його вірші переживуть віка.
 
Поет живе віршами
І у віршах буде вічно жити.
Лиш чаю читачів потрібно забродити.
 
Сиджу читаю Сташука.