РАНКОВИМИ РОСАМИ.

 

У дитинстві,
По траві, з ранковими росами,
Я ходив,
Ноженятами босими.
Та косили роки
Ту траву косами.
Вже дитинства трави — роки
Давно скошені.
Хоч дорослий давно,
Та дитинство моє не минається.
У спогадах чи уві сні,
Знов і знов воно повертається.
Поки трави – життя, ще
Не повністю скошені.
Як в дитинстві – пройдусь
По траві з ранковими росами.
 
Очі пустять сльозу.
Дитинство моє. Мій втрачений рає.
Та поки клепають косу.
Трава відростає.