Рядками тихо плачуть книжки.

На згадку про Володю Петренка.
 
Рядками тихо плачуть книжки.
Траур в бібліотечній царині.
Їх Філа, їх Володю,
З війни привезли на щиті.
 
Й валторна мовчить в зажурі,
Твій ніжний подих спомина.
На перших нотах обірвала,
Мелодію життя, війна.
 
Муза вже не прошепоче,
На вухо, як колись слова.
Читач більш не прочитає,
Поета нового вірша.
 
Лиш дерево все підростає,
Що в пам'ять інших ти садив.
Дощ за тобою теж  ридає -
Взяв, й те дерево полив.
 
Усе сумує. Усе плаче.
Тебе з нами вже нема.
Та ніколи не погасне
У небі зіронька твоя.