Моя муза в чорній хустинці.

 

Моя муза в чорній хустинці,
Та і я зовсім не радий.
Йде війна у моїй домівці,
Щось не радується — час складний.
 
Ця війна, не вчора почалася,
Як твердять історії манкурти,
Ще наших хлопців кров лилася,
Ще зимою на станції Крути.
 
Сторіччя, ту зиму з нас стирали,
Щоб втоптати її кудись, у глиб земну,
Щоб жили ми вже не козаками -
Ось і маємо мокшанську їх весну.
 
Ми народ – ніколи не образимо,
Першими навіть гнійних мух.
Ворогів усіх ми вразимо -
Відродився, характерників в нас дух.
 
За війну, своє, муза відплаче.
Хустинку зніме. Одягне з квітів вінок.
А поки суне на нас плем'я те чортяче.
Все шепоче — бережи себе браток.