МОНОЛОГ ОДНОГО КОЛИШНЬОГО …

 

Кричать ганьба,
А так хотілось оди,
Почути з вуст, свого народу.
Та щоб оду заслужити,
Говорять треба українців полюбити!?
 
Я, ж все для них:
І Томос і Безвіз,
Та лиш зарплати їм,
Як дуля та під ніс.
 
Пусті кишені,
Ями на дорогах…
І все  життя їх,
В суцільних облогах…
 
На другий термін йду,
Хоч карта моя бита.
Та просто так,
Не відженете від корита.