ЛЮБКА.

ЛЮБКА.
 
Де ти моя Любка.
Мила, рідненька.
Добра, хороша.
Дівчина чепурненька.
       
Згадай як в дитинстві,
Нас всі ображали.
«Жених й наречена»:
Нам всі кричали.Як на горищі

Спідниця в тебе спала.
Я тебе поцілував.
«Не чіпай»: сказала.
         
 Облиш моя Любка.
 Стосунки платонічні.
 Зараз будуть в нас з тобою,
 Заняття практичні.

Ти зразу з переляку,
Як хом’як тремтіла.
Зрозуміла потім: «кайф»
Та й ще захотіла.
     
 І з тієї пори,
 Розсудливою стала.
 І морозиво тебе,
 Не задовольняло.

Став я тоді красти.
Й ніченьки не спати.
Щоб подарунки носити.
І тебе кохати.
 
І тепер сиджу в суді.
Сиджу й ледь не плачу,
Чужих людей й рідних,
Я обличчя бачу.

Лиш тебе в залі,
На диво не має.
З ким ти моя Любка?
Хто тебе кохає?
11 грудня 1997 рік.