МАТЕРІ.

Мамо, скільки раз,
Дощем капали сльози,
З хмаринок ваших очей?
Скільки раз, чекали на порозі,
Ви мене із зоряних ночей?
Я, ж завжди вертався вранці – рано.
Ви сварили мене, як могли.
Ви пробачте мені, моя мамо,
Що не усвідомлював тоді я ще вини.
Йшли роки – давно вже став дорослим,
Та з дитинства істину зберіг
Й при нагоді чи без нагоди
Я спішу на батьківський поріг.
Там мене завжди чекає мати.
Я їй низенько поклонюсь.
За неї – завжди дякую Богу
Й за її здоров’я я молюсь.