Пародія на себе, або хто я такий?

 

Хто я такий?
Може «шансоньє» або «блатняк».
А може «блататай» чи «блататуй».
Чую, мені вже кричать:
- Хлопче ти словами не балуй.
Може простий поет,
Адже таки пишу вірші.
А може, бард,
Адже хриплю їх під гітару.
Хто я такий?
Вже спитав у всіх «святих».
Зараз біжу запитати ще їх «маму».
Хто я такий?
Як багато ярликів.
Як не ярлик, то слово
Чомусь дуже гадське.
Ще хочу сказати дякую
Французам я.
За «їхній (російський) шансон»,
Й за їх«Радянське шампанське».
Хто я такий?
Відповідь, ще не знайшов.
Прийшов до вас на  I.UA.
Хотів вам розповісти про
"Їх, не наш, російський шансон".
А все кричать
Що то, суцільна зона.
Хотів розповісти, про справжній вам шансон.
А сам «вляпався» до КОЛЕКЦІЇ ШАНСОНУ.
Я не втомлюсь. Від ваших ярликів.
Вже звик, чи не звертав уваги.
Сиджу, пишу вірші.
З вечора, до рання.
Адже жити без віршів
Буде нудно вам.
Для мене буде просто покарання.
                          25.07.2008.
P.S. "Їхній російський шансон" мається на увазі, що теж чужий не наш.
Колекція Шансону – спільнота на I.UA
P.S. Писав, ще колись в минулому життю на одному дуже північному діалекті.
Переробив на українську мову просто так для згадки.