ПАВУТИНА.

 

Зажурилась рідна мати.
Ненька Україна.
Заплутала у свої сіті.
Її павутина.
Павутина та червона.
Форму зірки має.
За неї українець,
Окрім лиха,
Нічого не має.
Голодують лікарі,
Вчителі та вчені.
Робітник і селянин,
Та пенсіонери.
Прокиньтеся брати й сестри.
Годі уже спати.
Чекають змін від вас діти,
Й Україна мати.
Прокиньтеся та й знімайте
Оті павутини.
Щоб життя було кращим
У нашій країні.
Перестане Україна
Тоді сумувати.
І ніхто не зможе нами
Більше панувати.
Заживемо тоді заможно.
В злагоді та в мирі.
Будемо діток виховувати.
Й будемо щасливі.
          1998 рік.